Study Guides, Notes, & Quizzes

1.docx

Description
1.docx
Published
of 3
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Related Documents
Share
Transcript
  1.   Міждисциплінарність вивчення мовної свідомості   Мовна свідомість, як феномен, досліджується різними науками. У сучасній лінгвістичній теорії все більшу значимість набувають питання про те, як людина використовує мову, які психічні процеси і які механізми забезпечують функціонування мовної здібності. А об’єднання когнітивної, соціологічної й культурологічної спрямованості досліджень останніх років висуває на перший план індивідуальні ознаки мовця як важливий аспект вивчення лінгвістичної проблеми - людини в   мові.   Новітні концепції, що сформувалися в результаті залучення до лінгвістичного опису даних із психології, культурології, соціології, філософії та інших антропоорієнтованих дисциплін, змінили традиційні погляди на цю проблему. Стало зрозумілим, що основна функція мови полягає не стільки в передачі інформації й здійсненні референції реальності, скільки в орієнтації особистості в її пізнавальному просторі. Отже, можна констатувати істотне зростання значимості індивідуальних ознак мовця для лінгвістичних досліджень.   У сучасній гуманітарній парадигмі поняття «свідомість» має багато трактувань. Тривалий час вважалося, що проблема свідомості є винятково предметом гуманітарного знання, насамперед філософії й психології. Сучасний підхід істотно розширив ці межі. Природничі (фізіологія, нейропсихологія, кібернетика, фізика) і гуманітарні (соціологія, мовознавство тощо) науки також займаються вивченням свідомості й знаходять певні точки дотику та специфічні закономірності. Для філософії та психології проблема свідомості виступає одним із пріоритетних об'єктів дослідження.   У філософському аспекті дослідження свідомості ґрунтується першочергово на визначенні відношення останньої до ідеального чи матеріального. Водночас наголошується, що свідомість є процесом пізнання дійсності й результатом цього процесу. Як пізнавальна діяльність свідомість починається з чуттєвого відбиття, в образах якого людині відкривається світ, і піднімається до рівня теоретичного мислення. Рух від чуттєвого до теоретичного мислення здійснюється за спіраллю: кожне віддалення думки від відчуттів, сприйняття й уявлень супроводжується поверненням до них.   У психології свідомість розглядається як єдина поліфункційна психічна система, що забезпечує нормальну життєдіяльність соціального індивіда. Комплексний розвиток усіх психічних функцій забезпечує появу у людини внутрішнього відбиття зовнішнього світу, формування його моделі. Отже, свідомість розвивається як особливе продовження сприйняття, як сприйняття внутрішнього світу, як внутрішній погляд. Таке розуміння природи свідомості спричиняє появу тверджень про те, що свідомість споріднена із зоровим сприйняттям та емоціями.   У сучасній психології дослідження свідомості формується в межах діяльнісного підходу, за концепцією моделі свідомості О. М. Леонтьєва.   За цією концепцією свідомість має тривимірне  розуміння: по - перше, свідомість як образ, результат продукту внутрішньої діяльності, подруге, як форма самої діяльності, по - третє, як форма продукту, у якому застигла діяльність. Отже, зовнішні форми існування   свідомості (предметна й діяльнісна) доступні для зовнішнього спостереження й аналізу, можуть служити матеріалом аналізу ментальних образів, доступних тільки для інтроспекції. Тому будь - яка діяльність, предмети і їхні вербальні описи можуть бути предметом аналізу свідомості особистості.   Результатом лінгвістичного усвідомлення поняття «свідомість» є розуміння його у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні мовна свідомість є відбиттям об'єктивного світу у знаку. Мовна свідомість у такому розумінні   є рефлексією над мовою й модусами її існування .   У   дослідженні проблеми мовної свідомості виявляється така тенденція: наукове осмислення відштовхується не від власне мовної реальності, а від немовної (психологічної) реальності через опис, інтерпретування до формування визначень мовної свідомості. Можливо причиною такої ситуації є складність об'єкта дослідження, що перевищує пізнавальні можливості лінгвістики й можливості її поняттєвого апарату. Хоча лінгвістика для дослідження мовної свідомості у вигляді певних вербальних фіксацій створила процедури аналітичного аналізу, їх психологічна реальність не завжди є очевидною. Тому при дослідженні проблем, пов'язаних з мовною свідомістю, аналізом процесів оперування образами свідомості, лінгвісти часто звертаються   до психологічної методології. У зв’язку з цим дослідники пропонують розмежовувати лінгвістичні й психологічні підходи до мовної свідомості, щоб уникнути редукуваного розуміння об’єкта аналізу. Так, психологічний підхід до мовної свідомості має  визначати, що людині дає використання мови й здійснення мовних процесів. За такого підходу мовна свідомість розглядається як один з рівнів у структурі цілісної картини світу людини, як інваріант із безлічі можливих схем освоєння світу, соціальної реальності, що більшою мірою пристосований для цілей комунікації.   Лінгвістичний підхід до мовної свідомості повинен бути орієнтований на те, яку роль у функціонуванні системи мови грає реальний позамовний контекст життєдіяльності людини і реалізація комунікативних завдань. Таке розмежування підходів забезпечує, на думку А. П. Стеценко, «основу для конструювання нередукованого уявлення про мовну свідомість».   Психологічний підхід шляхом апеляції до ментальності веде лінгвістів убік, штовхає їх на нескінченні редукції мови до явищ іншого рівня, він не забезпечує реальної інтегративності дослідження, не створює системні моделі мови. «Свідомість, мислення й будь - який елемент ментальності може виступати як компонент діяльності лінгвістичного пізнання й стати об'єктом лінгвістичного аналізу, але не метою, на яку орієнтоване дослідження, а лише евристичним прийомом чи засобом   здійснення цієї діяльності».. До завдань лінгвіста не повинно входити власне вивчення свідомості, пояснення й опис її структури, функцій, етапів розвитку тощо. Лінгвіст повинен орієнтуватися на вивчення іманентних закономірностей зародження, функціонування й розвитку мови, і тільки в цьому аспекті стає можливим лінгвістичне вивчення немовної реальності - з огляду на те, яку  роль вона грає в цих процесах. У лінгвістиці мовна свідомість не повинна бути самоціллю, це поняття доречно розглядати як гносеологічну експлікацію того факту, що соціальні феномени високого ступеня узагальненості (способи бачення світу, національно - специфічні особливості життя людей) можуть набувати значимості в процесах породження, функціонування й розвитку мови.   2.   Наукове розуміння МС в лінгвокульторології, етнолінгвістиці, психо - та соціолінгвістиці   Поняття «МС» зустрічається вперше в такій науковій дисципліні як психолінгвістика. Спершу таким терміном стали позначати феномен, що важко піддається і сприймається людиною –    вербалізовані лексичні засоби національної мови як результат внутрішньої діяльності людини. http://tureligious.com.ua/movna-svidomist/   Психолінгвістика - наука про взаємозв'язки   мови і мислення, вплив мови; наука, яка вивчає процеси утворення, сприйняття та формування мовлення у їх взаємодії із системою мови, а також розробляє моделі мовленнєвої діяльності та психофізіологічної мовленнєвої організації людини, перевіряє їх у процесі психологічних експериментів. Досліджує вона і формування мовної свідомості . Лингвокультурология  - это наука о взаимодействии языка и культуры. Лингвокультурология -- это наука, возникшая на стыке лингвистики и культурологии и исследующая проявления культуры народа, которые отразились и закрепились в языке. Вместе с тем не следует акцентировать внимание на «стыковом» характере новой науки, ибо это не простое «сложение» возможностей двух контактирующих наук, а именно разработка нового научного направления,   способного преодолеть ограниченность «узковедомственного» изучения фактов и тем самым обеспечить новое их видение и объяснение. При всем различии в существующих направлениях предметом современной лингвокультурологии является изучение культурной семантики   языковых знаков, которая формируется при взаимодействии двух разных кодов -- языка и культуры, так как каждая языковая личность одновременно является и культурной личностью. Поэтому языковые знаки способны выполнять функцию «языка» культуры, что выражается в способности языка отображать культурно - национальную ментальность его носителей. В этой связи можно говорить о «культурном барьере», который может возникнуть даже при условии соблюдения всех языковых норм. В качестве примера можно привести описанный А. Вежбицкой случай с английским дирижером, когда его пригласили руководить немецким оркестром. Работа не ладилась. Дирижер решил, что это из - за того, что он говорит по - английски и музыканты не воспринимают его как «своего». Он стал заниматься немецким языком, и первое, что спросил у учителя, как ему сказать по - немецки такую фразу: «Послушайте, мне кажется, было бы лучше, если бы мы играли так». Учитель задумался, потом сказал: «Конечно, можно построить фразу и так, но лучше сказать: "Надо играть так"». Отсюда   вывод: культурный барьер связан с различиями в нормах речевого поведения, а еще с   различными значениями, которые вкладывают участники общения в, казалось бы, одни и те же слова, с неадекватными фоновыми знаниями и т.д. Етнолінгві́стика  - це розділ мовознавства, що досліджує зв'язки між мовними та культурними явищами, тобто це напрям лінгвістичних досліджень, який вивчає мову у її відношенні до культури, взаємодію етнокультурних та етнопсихологічних чинників у функціонуванні та еволюції мови.   Етнолінгвістика вивчає не лише мову (хоча саме вона є головним виразником і зберігачем культурної інформації в часі), а й інші форми та субстанції, у яких виражає себе колективна свідомість, народний менталітет, «картина світу», що склалися в певному етносі чи соціумі загалом, тобто вся народна культура, усі її види, форми, жанри    —    вербальні (лексика   та фразеологія, пареміологія, фольклор), акціональні (обряди), ментальні (звичаї, вірування).   Етнолінгвістика виникла в межах  антропології    (від грецьк.  Ánthropos    —    людина)    —    науки, яка досліджує культуру, використовуючи етнографічні, лінгвістичні, археологічні та ін. методи.   Соціолінгві́стика  - соціальна лінгвістика  - наукова дисципліна, що розвивається на перетині мовознавства ,  соціології ,  соціальної психології   та етнології. Вивчає комплекс питань, пов'язаних із суспільною природою мови, її громадськими функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову та роль, котру відіграє мова   в житті суспільства. Найважливішими проблемами, якими займається соціолінгвістика, є соціальна диференціація мови, мова і нація, мовна ситуація, взаємодія мови й культури ,  двомовність   і багатомовність, мова   і суспільство, мовне планування, мовна політика   тощо.  
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks